Голосування

Працівники відновленого Кухарського ліцею звернулись за допомогою у облаштуванні робочих місць. Нижче звернення від працівників та опитування.

Чому ми створили цю сторінку?

24 лютого о 5 ранку розпочалось вторгнення російських військ в Україну. Серія гучних вибухів сколихнула міста по всій Україні, і звісно ж, столицю - Київ.

Гадаю, більшість українців одразу ввімкнули новини та чекали офіційного звернення президента з роз’ясненням ситуації. А дочекавшись - почули про початок повномасштабної війни.

Кожен з нас прагнув знайти безпечне місце, люди в паніці покидали міста, на виїзді зі столиці не вщухали затори. Всі ми знали безпечний напрямок - це дорога до нашого рідного села Кухарі. Проте, ніхто з нас навіть не підозрював, що невеличке село в Київській області може стати каменем, через який спіткнеться окупант.

Першими на себе прийняли удар східні та північні області України. Чернігів, Суми, Харків, Херсон, Маріуполь на довгі дні стали щитом нашої держави.

Кухарі ж, майже одразу відчули весь жах війни. В перші ж дні до села заїхала колона техніки окупантів, що прямувала до Києва - адже через село проходить стратегічно важлива дорога, як виявилось… Та окупанти не знали, що за день до того, міст через річку Тетерів було підірвано, а наше село - позбавлено можливості виїхати за його межі. Діставшись до місця переправи та побачивши що міст зруйновано, і дороги до Києва немає, окупанти вирішили роз‘їхатись по різних вулицях села - після чого все і почалось…

Всі ми жили під пострілами окупантів, ховались, готували їсти, намагались спати. А дехто, і зустрівся зі злим ворогом, який запевняв, що прийшов «асвабаждать» нас, мирних жителів коханого села.

У перші ж дні окупації було завдано руйнувань церкві, школі, житловим будинкам, а також пошкоджено лінії електромережі, газу та інтернету. В один день люди залишились позбавленими всього. Більшість доріг знищено. А згодом, скинутою вночі чи то бомбою чи то ракетою, було зруйновано будівлю сільської ради та водонапірну вежу, що забезпечувала водою село. Наразі більшість будинків пошкоджено або зруйновано повністю.

Тікаючи до Кухарів, ми хотіли знайти безпеку. Ми хотіли втікти від війни, та вона нас знайшла… І хтось знайшов спокій - на жаль, навіки…

Тож ми зробили дану сторінку, для відбудови нашого села, для відродження його краси, для допомоги його мешканцям і всім тим, хто кожні вихідні поспішає у рідні краї, для тих - хто знайшов тут свою смерть, і тих - хто хоче продовжувати тут жити.

Зібрані кошти будуть передані на відбудову основної інфраструктури села, тому залучайтеся - Кухарі вистоять!